Як послідовно Головне управління юстиції м. Києва порушує профспілкове законодавство при легалізації столичної Профспілки
14.03.2014
Легалізація Профспілки працівників самоорганізації населення міста Києва (далі – Профспілка) вкотре зривається Головним управлінням юстиції у місті Києві (далі – Головне управління) і це примусило знову висвітлити це питання у мережі Інтернет. Тому розпочнемо з хронології подій для того, що б нагадати про перебіг подій та можна було побачити досить дивну послідовність дій працівників Головного управління у порушенні законодавства про профспілки.
Частина 1. Хронологія подій
Хронологія подій щодо створення та легалізації Профспілки така.
17 листопада 2011 року в установленому законодавством порядку відбулися Установчі збори зі створення Професійної спілки працівників самоорганізації населення міста Києва, на яких було затверджено її Статут, обрано керівництво Профспілки і йому доручено провести легалізацію Профспілки з правом внесення змін до Статуту у разі необхідності. Вони були проведені у приміщенні Об’єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві «Київська міська рада профспілок» (зал Президії) за адресою: вул. Хрещатик, 16. На той час уже були створені 2 районні первинні організації без права юридичної особи – Дніпровська та Шевченківська.
19 грудня 2011 року були подані документи до Головного управління для легалізації Профспілки.
26 січня 2012 року засновниками Профспілки було отримано лист Головного управління від 19.01.2912 № 09-1364 за підписом начальника Реєстраційної служби Я.П. Андрієнко про пропозицію привести документи та Статут організації у відповідність до вимог чинного законодавства України для подальшої легалізації Профспілки на відповідність заявленому статусу. Листа отримано чомусь через тиждень після встановленого законодавством терміну розгляду документів.
З урахуванням зауважень цього листа та усних зауважень виконавця пані Івченко 30 січня 2012 року мною були письмово підготовлені пропозиції щодо внесення необхідних змін до Статуту Профспілки та трьох Відомостей. Ці зміни та деякі копії документів були вручені їй особисто на зустрічі в приміщенні відділу 6 лютого 2012 року.
Як з’ясувалося пізніше, виконавець фактично проігнорував наші пропозиції. 28 квітня 2012 року засновники Профспілки повторно і 16 червня 2012 року втретє отримали листи Головного управління за підписом начальника реєстраційної служби Я.П. Андрієнко про пропозицію привести документи та Статут організації у відповідність до вимог чинного законодавства України для подальшої легалізації Профспілки на відповідність заявленому статусу. При цьому листи чомусь мали однаковий текст і відрізнялися лише датою вихідної реєстрації.
З метою позитивного вирішення питання легалізації нашої Профспілки ми звернулися до першого заступника начальника Головного управління Н.В. Кравченко з відповідним листом у червні 2012 р. Надана нам у липні 2012 року відповідь начальника Реєстраційної служби Головного управління Я.П. Андрієнка на цей лист знову не містила пропозицій щодо вирішення цього питання.
Для належного врегулювання процедури зазначеної легалізації ми звернулися з відповідним листом до нього у вересні 2012 р., додавши протоколи про проведення відповідних зборів у Дніпровському та Шевченківському районах м. Києва. Проте відповіді досі так і не отримали, але фактично ці документи ними не заперечуються.
Тому для прискорення завершення легалізації Профспілки ми були вимушені звернутися безпосередньо до начальника Головного управління Семерги С.І. з відповідним листом у листопаді 2012 року. На цей лист ми отримали від них вже два листа за підписом заступника начальника Головного управління А.І. Адамчука. Листи чомусь мають однаковий текст, одну вихідну дату – 10.12.2012 і різні номери – № 2360/1/12-12 та № 23690 відповідно. У них вперше визнається, що Профспілка, виходячи із змісту її статуту, має місцевий статус та об’єднує працівників органів самоорганізації населення, тобто виконана певна норма Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Але на цьому увесь позитив і завершився. При цьому аргументація Головного управління не втримує елементарної професійної критики, про що буде написано у другій частині.
З метою розв’язання ситуації у вересні 2013 року нами було направлено скаргу до голови Державної реєстраційної палати Мін’юсту України Вороні Д.М., у якому було викладено наші аргументи. Чи не вперше отримана через місяць відповідь Укрдержреєстру нас порадувала і тому зроблю деякі витяги з неї.
«…
Відповідно до частини другої статті 16 Закону для легалізації профспілок, об’єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви.
До заяви додаються статут (положення), протокол з’їзду, конференції, установчих та загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об’єднань.
…
За результатами розгляду матеріалів, наданих реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві (далі – Реєстраційна служба) Укрдержреєстром встановлено порушення термінів розгляду документів, поданих для легалізації Профспілки.
Ураховуючи вищевикладене, з метою належного виконання повноважень, дотримання законодавчо визначених термінів розгляду документів та вчинення дій, керівнику Реєстраційної служби вжити заходів для покращення виконавчої дисципліни, зростання якості підготованих рішень та підвищення рівня особистого контролю за дотриманням вимог законодавства України, зокрема у частині вчинення дій та розгляду документів у встановлені строки.
Звертаємо особливу увагу на необхідність детальної аргументації при підготовці Реєстраційною службою документів.».
Ми вирішили піти назустріч деяким слушним зауваженням Реєстраційної служби і терміново 31 жовтня 2013 року провели збори Профспілки з організаційних питань та затвердження відповідних змін до нашого Статуту. На цих зборів я подав у відставку з посади профспілкового керівника і Головою Профспілки було обрано вже штатного працівника, що мало зняти відповідні зауваження юристів Головного управління. При внесенні змін до Статуту ми жорстко прив’язалися до норм профспілкового та профільного законів і усунули всі раніше висловлені, правда, в усній формі, зауваження Головного управління. Після цього 24 грудня 2013 року знову направили до Головного управління новий виправлений пакет документів на нашу легалізацію і сподівалися на позитивний результат.
Та сталося не так, як гадалося. Наші сподівання. що після отримання такого листа Реєстраційна палата уважніше і, головне, відповідно до законодавства опрацює отримані документі, не справдилися.
По-перше, ми ще раз побачили недотримання термінів відповіді – на листі поставлена дата 27.01.2013 (з помилкою), а на конверті інша – 07.02.2014. Було залишено місце для реєстрації вихідної документації для дотримання терміну відправлення, а фактично було відправлено на 11 днів пізніше. Тобто, Головним управлінням продовжується порушення термінів розгляду документів, поданих для легалізації Профспілки і виконавча дисципліна залишається низькою, а вказаний лист Укндержреєстру в цій частині реально не виконується. По-друге, продовжується у цинічній форму порушення закону України про профспілки і це викликає запитання. Цей лист підписаний новим начальником Реєстраційної служби – Д.Ф. Волонцем із зазначенням чергового нового виконавця – Іванова. Начальник змінився, а позиція несприйняття залишилася. Тому у другій частині детальніше зупинюся на аналізі їх аргументації.
Частина 2. Аргументація юристів не витримує елементарної критики.
Аргументація Головного управління протягом цього тривалого часу зазнала певних змін, але не витримує елементарної критики.
У різноманітних відповідях протягом 2012-2013 років зауваження були направлені проти мене персонально через те, що я не є штатним працівником ОСНу і по-друге, на момент створення Профспілки був безробітний. У останній відповіді Головного управління міститься досить оригінальний висновок – виявляється, що законом «не передбачено створення професійних спілок, члени яких не перебувають у трудових відносинах на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі».
Залишимо за скобкою орфографію, а відмітимо наступне. Фактично в порушення ст. 36 Конституції України Головним управлінням незаконно запроваджено обмеження щодо членства у професійних спілках. Тобто, цим формулюванням вигадана неіснуюча правова вимога.
Цим листом продовжується використання такого аргументу як наявність трудових відносин. Спочатку це порушувалося щодо мене, а тепер у останньому листі вимагається перевірка цих відносин у членів Профспілки, які були присутні на її зборах 31.10.2013. Така вимога не передбачена статтею 16 закону України про профспілки про перелік документів, які надаються органам юстиції для проведення їх легалізації, і є по суті другою за рахунком неправомірною вимогою.
А цей постулат взагалі є незаконним. Громадянин України має конституційне право на створення Профспілки, зокрема у сфері самоорганізації населення, для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, трудових та інших інтересів. При створенні такої профспілки громадянин може бути обраний до складу її керівних органів за рішенням зборів (конференції) і це не залежить від того, що він тимчасово не працює. Членство таких громадян у профспілці передбачається її Статутом, що нами і було зроблено 17 листопада 2011 року. Ця норма нами була залишена і при внесенні змін до нього 31 жовтня 2013 року.
Створення профспілки у сфері самоорганізації населення має свою специфічну особливість. Стаття 36 Конституції України каже, що профспілки «… об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності». У законі України про профспілки з’явилися додатково два слова у дужках, а саме «професійної (трудової) діяльності (навчання)». І Головне управління чомусь різко змінила акцент на трудову діяльність, тим самим звузивши увесь спектр об’єднання громадян на професійній підставі. А специфіка створення профспілки у цій суспільній сфері полягає у чому. Члени ОСНів, які працюють на громадських засадах, здійснюють таку ж саму професійну діяльність. як і його штатні працівники – голова та секретар. Відповідно до базової конституційної норми зазначені члени ОСНів як громадяни можуть також утворювати таку профспілку та входити до її складу. Тому позиція Головного управління щодо недопущення членства у профспілці останніх як раз і є незаконним обмеженням.
Головне управління при розгляді питання легалізації Профспілки ігнорує Цивільний кодекс України, який є складовою частиною чинного законодавства щодо легалізації профспілок та громадських об’єднань. Адже застосування такої його норми як аналогія закону та права (ст. 8.) дозволяє врахувати відповідно до вимог закону України «Про органи самоорганізації населення» особливості створення Профспілки в системі самоорганізації населення та здійснення її легалізації і є безпосереднім інструментом реалізації відповідних конституційних прав громадян України у цій сфері суспільства.
На нашу думку, працівниками та керівництвом Головного управління не були дотримані 21 законодавча норма :
– стаття 3 (частина друга), стаття 8 (частини перша та третя), стаття 21, стаття 36 (частини третя), стаття 68 (частина перша) Конституції України;
– стаття 1 (частина 1), стаття 8, стаття 314 (частина1) Цивільного кодексу;
– стаття 243 Кодексу законів про працю України;
– стаття 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;
– стаття 1 (абзаци перший та другий частини першої), стаття 2 (частина перша), стаття 4 (частина четверта), стаття 7 (частини перша та четверта), стаття 11 (частина третя), стаття 13 (частина перша) та стаття 16 (частини перша та шоста) Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Їхніми діями також порушуються норми 5 міжнародних документів щодо прав на свободу асоціацій, об’єднань і створення організацій – ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 11 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (із змінами), ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці про свободу асоціації та захист права на організацію N 87 від 17 червня 1948 року та пункт 5 частини І, стаття 5 частини ІІ Європейської соціальної хартії (переглянутої). Ці документи визнані Україною і є частиною нашого законодавства. Вони підлягають обов’язковому виконанню посадовцями усіх органів влади та у тому числі посадовцями Головного управління.
І ще про один так званий аргумент не можна не звернути увагу. Надаю його дослівно. «В поданих Організацією документах відсутні відомості які підтверджують заявлений в Статуті Організації місцевий статус.». Нами були надані відомості про наявність організацій Профспілки у адміністративно-територіальних одиницях міста Києва і міститься відповідна норма у її Статуті. Крім того, ще раніше ми надали Реєстраційній службі відповідні районні протоколи засідань Профспілки і таким чином нами була надана вичерпна документація з цього питання. Подивимося ще на одну норму закону України про профспілки. «У разі невідповідності поданих документів профспілки, об’єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган пропонує профспілці, об’єднанню профспілок надати додаткову документацію, необхідну для підтвердження статусу.». Як бачимо, підстав для надання додаткових документів немає і ми маємо чергове порушення норм цього законодавчого акту.
Завершується останній лист, як і попередні листи, стандартною пропозицією «… привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України для подальшої легалізації Організації». Досягти легалізації просто неможливо, коли Головним управлінням порушується або недотримається величезний правовий масив – 26 законодавчих норм.
Частина 3. Що приховується за цим ?
Виникає справедливо запитання – ми зіткнулися з масовим правовим невіглаством працівників Реєстраційної служби Головного управління або це щось інше ? За останній час дуже різко впав професійний рівень рядових державних службовців і їх незнання законодавства вже не дивує. Хабарництво також було звичним явищем при реєстрації громадських організацій і мені також пропонувалося подати документи через юриста до Реєстраційної служби, про що я тоді відмовився.
Вперте дотримування неправомірної позиції, на наше переконання, протягом досить тривалого часу може засвідчити лише на про одне – недопущення за будь-яких умов легалізації нашої Профспілки і можливо за вказівкою зверху, оскільки вона вперше створюється знизу і реально буде непідконтрольна владі та політичним партіям. Колишньому керівництву Київської міської державної адміністрації поява нової міської профспілки у суспільній сфері не зовсім була бажаною ще й тому, що тоді їм доведеться змінювати систему взаємовідносин з ОСНами столиці. Тим паче, що до нас у свій час надійшла інформація, що у Реєстраційній службі начебто було прийнято неформальне рішення про недопущення нашої легалізації. Завдяки цьому процес розтягнувся на понад 2 роки і посадовцями встановлено сумнівний рекорд тривалості у часі застосування незаконних дій.
Ми продовжимо свої дії з легалізації Профспілкою і проінформуємо громадськість про їх результати. Революція змінила ситуацію у державі і у нас може з’явитися реальний шанс на початок профспілкової діяльності у сфері локальної демократії.
Олександр Чунаєв, член Ради Профспілки