Як наші юристи порушують конституційні права громадян на створення профспілки

 

18.12.2012

1. Законодавство з легалізації профспілок та порушення конституційних прав громадян

Вирішення нашої ситуації знаходиться в межах чинного законодавства з легалізації і це юристи Реєстраційної служби добре знають – потрібно застосувати статті 8 та 9 Цивільного кодексу України, а саме аналогію закону та права. До речі, кодекс розміщено на веб-сайті Державної реєстраційної служби Мін’юсту у переліку таких актів законодавства.

Орган самоорганізації населення не є підприємством, організацією, установою у звичайному розумінні цього слова. ОСН за своєю природою є виборним органом із статусом юридичної особи. Він включає у своєму складі не більше 2 штатних працівників (голову та секретаря), одного найманого працівника (бухгалтера) і членів комітету, які працюють у ньому на громадських засадах. Тому створення в ОСНі первинної профспілкової організації  з відповідним виборним органом неможливе і в цьому полягає перша відмінність. А створити таку організацію можна іншим шляхом – коли громадяни – члени  ОСН у межах району міста створюють первинну профспілкову організацію чисельністю не менше 3 осіб. Створення таких 2 профспілкових організацій в цих межах буде виконанням частини третьої ст. 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Є ще одна дискусійна у певній мірі ситуація – а хто може бути членом майбутньої профспілки. Спочатку згадаємо деякі законодавчі норми з Конституції України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. … Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України (частина третя ст. 36 Конституції України).

У статті 1  Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»,  зокрема, застосовані такі терміни:

«професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

первинна організація профспілки – добровільне об’єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі;».

Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки … (далі за текстом) (перша частина ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі (частина перша ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

У Головному управлінні наголос чомусь роблять на слова «які працюють», тобто норма трактується саме у частині працюючих осіб. При цьому в порушення базового закону не враховуються певні категорії непрацюючих осіб, які можуть бути членами Профспілки. На підставі зазначеного твердження ними у останньому листі зроблено не зрозуміло чому категоричний висновок: Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не передбачено створення професійних спілок, члени яких не перебувають у зазначених трудових відносинах.

Ми не можемо погодитися з цим висновком з таких правових підстав.

Законодавець надав можливість розглядати норму про членство у профспілках у широкому сенсі з наголосом на слова «як правило» та «можуть бути», коли ще й інші громадяни, окрім зазначених працюючих осіб, мають конституційне право бути членами відповідних профспілок за своїм бажанням. Перелік категорій таких громадян визначається саме Статутом, який приймається на установчих зборах Профспілки.

Конституцією (ст. 36) та профспілковим законом (ст. 1) визначено категорію осіб, хто може бути членом Профспілки, а саме тому ними є громадяни, пов’язані спільними інтересами за родом їх професійної діяльності у сфері самоорганізації населення. Ця норма Конституції є нормою прямої дії і нею потрібно користуватися. Більш того, норму ст. 7 профспілкового закону про членство треба розглядати як розширення у порівнянні з вказаною нормою Конституції України та першого абзацу ст. 1 цього закону кола громадян – членів Профспілки. На виконання цих норм у нашому Статуті визначено таке коло членів Профспілки:

–  штатні та позаштатні працівники ОСНів м. Києва;

– обрані в установленому законодавством порядку члени ОСН;

– громадяни (активісти), які працюють на громадських засадах у створених відповідно до вимог Закону України «Про органи самоорганізації населення» та Положень про ці органи комісіях, робочих групах, інших структурах відповідних ОСН;

–  члени ініціативних груп з створення ОСН;

– фахівці, які займаються професійною діяльністю у сфері самоорганізації населення.

А інші дві категорії громадян нами взяти з базового профспілкового закону – осіб, які звільнились з роботи в ОСН у зв’язку з виходом на пенсію або тимчасово не працюють.

У листі Головного управління наголошується про відсутність у поданих Профспілкою документах відомостей, які підтверджують заявлений у Статуті місцевий статус. Але ж це було зразу підтверджено нами при подачі до Головного управління пакету документів, серед яких була Відомість про наявність організацій Профспілки відповідно до адміністративно-територіального поділу столиці. Крім того, пізніше їм були направлені протоколи про проведення відповідних зборів у Дніпровському та Шевченківському районах м. Києва. Тобто, Головним управлінням у цьому листі мені вдруге надається недостовірна інформація, що не робить честі його працівникам.

Фактично треба тепер вести мову про перевищення посадовими особами Головного управління службових повноважень, коли ними встановлюються в порушення вищезазначених нормативних актів незаконні обмеження на створення громадянами місцевої профспілки у сфері самоорганізації населення.

Але ситуація набуває ще й інших обертів – маємо вже тривале за часом порушення владою відповідних прав громадян при здійсненні легалізації Профспілки. Порушено 3 статті Конституції України – 21, 22 та 36. Не можна не згадати порушення норм 4-х міжнародних документів щодо прав на свободу асоціацій – ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 11 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (із змінами) та ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці про свободу асоціації та захист права на організацію N 87 від 17 червня 1948 року. Ці документи визнані Україною і є частиною нашого законодавства. Вони підлягають обов’язковому виконанню органами влади і, зокрема, нашими юристами.

2. Наші дії

Як бачимо, має місце затягування у часі легалізації, а головне – численні правопорушення. Тому ми звернулися на початку грудня до 3-х депутатських фракцій Київради – «УДАР Віталія Кличка», «БЮТ-Батьківщина» і Партії регіонів з проханням посприяти прискоренню завершення легалізації Профспілки. Тепер ми очікуємо депутатської реакції на наші звернення, хоча й передбачаємо, що Головне управління надасть таку ж за змістом відписку.

Як кажуть, далі побачимо і визначимося з можливими подальшими діями. Хід подій ми будемо й далі висвітлювати на сайті Асоціації.

 

Олександр Чунаєв, голова Профспілки працівників

самоорганізації населення міста Києва