Яка можлива очистка та реконструкція Русанівського каналу

 

17.09.2017

Питання очистки та реконструкції Русанівського каналу стає для нас все більше актуальним. І підставою для цієї статті стало отримання та розміщення у групах соціальної мережі Фейсбуку депутатом Київради Олесем Маляревичем на свій запит відповіді міського голови Віталія Кличка «Про розчищення Русанівського каналу» від 08.09.2017.

У ньому повторюються певний текст з раніше наданої відповіді КП «Плесо» першому заступнику Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища – начальнику управління контролю за благоустроєм Київської міської державної адміністрації від 02.08.2017. І в першу чергу звертає увагу на те, що у відповіді міського голови вже немає інформації про спрямовані у канал 10 водовипусків дощової каналізації, які є постійним джерелом забруднення каналу, протоки і Дніпра в цілому. Ці водовипуски були за визнанням підприємства побудовані під час будівництва «Русанівського житлового масиву та Русанівського каналу» і така структура дощової каналізації стає дуже серйозною технічною проблемою при вирішенні питання очистки каналу.

По-друге, в одному листі надані різні географічні пасажі з Київським та Канівським водосховищами.

За інформацією КП «Плесо», коли будувалася (намивалася) Русанівка, вона була нижнім б’єфом Київського водосховища. Цитую за оригіналом витяг:

«… на території 130 га було виконано комплекс дуже складних з технологічної точки зору робіт зі створення штучного рельєфа шляхом гідронамиву 4100000 м/3 піску з метою підняття рівня землі на висоту приблизно 5 м для побудови житлового масиву Русанівка.

Русанівський канал … гідравлічно поєднаний з Русанівською протокою (довжина каналу була – 2700 м, ширина – 40 м, глибина – від 3 до 7 м.».

Надаю дані Вікіпедії з цього питання. Київське водосховище – одне з шести великих водосховищ у каскаді на річці Дніпро в межах Київської та Чернігівської областей України і за місцем свого розташування є найвищим за течією у їх складі. Воно утворено греблею Київської ГЕС і заповнено у 1964-66 роках. Площа — 922 км ², об’єм — 3,73 км ³. А тепер згадаємо дату побудови Русанівського каналу: 1960-1962 роки і неважко зрозуміти про вплив появи Київського водосховища на нашу ситуацію.

А далі цікавіше – у листі чомусь негаразди пов’язуються з Канівським водосховищем, яке знаходиться нижче Київського водосховища і почало наповнюватися у 1972 році. За даними Вікіпедії його заповнення водою відбувалось дещо пізніше протягом 1974—1976 рр. Підпор від Канівської гідроелектростанції (ГЕС) поширюється до створу Київської ГЕС. Каневська ГЕС є другім рівнем верхнього каскаду цих електростанцій. Таким чином, Київ затиснутий 2 водосховищами з відповідними екологічними наслідками. «Київська ділянка водосховища повністю збігається з тим руслом, наявними рукавами, протоками та обрисами островів, що існували на Дніпрі до заповнення водосховища» (Вікіпедія). Завдяки цьому будівництву наш канал зараз безпосередньо виходить на цю ділянку Канівського водосховища.

І тут важко не погодитися з інформацією КП «Плесо», яку надаю за оригіналом. «… В руслі Дніпра почали накопичуватися продукти твердого стоку (завислі речовини і донні насоси). Завдяки цьому серед Дніпра в межах Києва почали утворюватися мілководдя і нові острови (як це могло відбуватися, не зовсім зрозуміло – автор). В Русанівському каналі, як штучному утворенню в руслі Дніпра, рухи води ще менше, ніж в Дніпрі. Тому застій води та накопичення твердого стоку тут ще більший. Це призводить до обміління каналу та створення сприятливих умов для розвитку в теплий період року синьо-зелених і діатомових водоростей, які викликають так зване «цвітіння» води із забарвленням води у синій і зелений кольори та неприємний запах.». Від себе до цього маленьке уточнення – ці явища стали результатом наявності 2-х водосховищ та вирішення проблеми виведення стічних вод мікрорайону у минулі часи за рахунок природи.

У відповіді міського голови зафіксовано погіршення гідротехнічних параметрів каналу: глибини, його ширини за урізом води, швидкості її руху після заповнення Канівського водосховища. Відбулося збільшення ширини каналу по урізу води до 80 м за рахунок підняття її рівня на кріплення його укосів. Внаслідок зазначених вище факторів дно каналу почало замилюватися. Згідно з листом станом на 2006 рік канал замулився по дну – на 4 м, товщина мулу на кріплених укосах каналу у верхній частині – приблизно 1,0 м і у нижній частині цих укосів – 1.5 м. А яка на сьогодні товщина цього мулу на дні та укосах каналу невідома, але однозначно за 11 років збільшилася.

Цитую далі лист. «Відсутність течії води у Канівському водосховищі, а відповідно і в Русанівському каналі різко зменшило аерацію води, що негативно позначилося на якості води» (стор. 2 листа).

З 7 липня 2017 року на каналі офіційно запрацював фонтанний комплекс з 12 світломузичних водограїв і однією з його функцій начебто є покращення аерації води у ньому. Таке твердження влади з врахуванням всього зазначеного вище вважаю повним абсурдом. А чи витримає канал цей унікальний фонтанний комплекс, коли за часу його введення в дію на ньому ніколи не проводилися ремонтні роботи і він поступово став аварійним ? Техногенна аварія через тиск води на плити у місцях встановлення зазначених фонтанів може відбутися у будь-який момент і тоді кошти на їх встановлення з міського бюджету у сумі 13 млн. грн. стануть дрібничкою у подоланні аварійної ситуації.

У кінці листа надається характеристика води у каналі, яка викликає занепокоєння і примушує замислитися над цією проблемою (стор. 4 листа). Надаю витяг такого змісту «Значне погіршення кості води у Русанівському каналі відбувається у результаті скидання поверхневих стічних вод без очищення зі значної території міської забудови та вуличної мережі. З цими стічними водами в канал скидаються завислі речовини, нафтопродукти та різні біологічно забруднені речовини.».

При фонтануванні води уверх відбувається викидання елементів мулу та забруднень і ця небезпечна суміш розсіюється на верхню частину каналу, вул. Ентузіастів і на міст з Русанівки на Березняки. Ця суміш як аерозоль може, зрозуміло, непомітно попасти до людини при вдиханні – видиханні повітря і викликати небезпечні для її здоров’я хвороби та інфекції. А по каналу гуляють русанівці, по вул. Ентузіастів та через міст на Березняки ходять люди і всі вони є можуть у будь-який момент підхопити якусь хворобу чи інфекцію. По великому рахунку, знаючи цю ситуацію, встановлення зазначених фонтанів є злочином і як на це пішло КП «Плесо», не розумію.

Не можна не відмітити, що головним результатом створення за радянського минулого каскаду ГЕС та відповідних водосховищ стала кардинальна зміна екологічної ситуації на нашій головній річці країни. Через таке штучне втручання людини у природу відбулося значне зменшення швидкості потоку води, зміна звичних для багатьох століть українців берегів протікання ріки Дніпро, обміління її берегів та русла, заростання берегів водоростями та цвітіння води у ній. Ось так ми розплачуємося за здійсненні у радянський час масштабні зміни рік і ми чудово бачимо зараз наслідки цієї спадщини на каналі та набережній.

У листі зазначається, що за оригіналом «… при великому заростанні та природному відмирання рослин може бути захаращення каналу.». У нас відбулося вже не його захаращення, а перетворення обвідного каналу у рукотворне болото з водоростями, комишем, очеретом та іншими рослинами. Тому КП «Плесо» «періодично проводить скошування вищої водної рослинності на мілководних ділянках берегової смуги каналу.». У цьому році підприємство продовжило здійснення цих робіт та видалення цієї рослинності за межі каналу у відведені для цього місця. У наступному році підприємство продовжить роботи з розчищення русла та берегів каналу. Спеціалізована мобільна бригада підприємства регулярно проводить «роботи з благоустрою: збір та вивіз побутового сміття, викошування газонів, видалення карантинних рослин (амброзія полинолиста і ценхрус довгоголовий).». Тільки чомусь виконання останніх 2 видів робіт викликає питання.

Для розчистка русла каналу від цієї рослинності механічним способом КП «Плесо» використовує технічний засіб – багатофункціональну машину – амфібію (трюксор).

Можна й далі витрачати кошти з міського бюджету на зазначені і роботи, але чи є це доцільним, коли канал знаходиться у аварійному стані.

А тепер давайте спробуємо визначитися – який шлях слід обрати для принципового вирішення подальшого стану каналу: кардинальну очистку чи реконструкцію на новій основі ?

У листі маємо відповідну пропозицію від міської влади. Надаю витяг: «Для отримання тривалого ефекту від розчистки Русанівського каналу потрібно насамперед запроектувати та побудувати очисні споруди на випусках поверхневих стічних вод з колекторів дощової каналізації, яка належить до компетенції комунальної корпорації «Київавтодор». Чи реально це зробити в умовах кілька десятирічного існування нашого мікрорайону і відсутності території для встановлення таких споруд ? Безумовно, ні. А чому зразу не запроектували такі споруди або не вивели ці колектори до загальноміського колектору, який проходить через наш масив. Але тоді міська влада зекономила на екології у кращих радянських традиціях і ми на сьогодні маємо екологічний колапс, який, на мене, косметичними засобами вже не вирішити.

І тут нам би допоміг досвід або Франції або Італії та Голландії, коли паризькі канали (канал Сен-Мартен, 10 муніципальний округ) є повністю і венеціанські та амстердамські – частково забетонованими. Канали у Венеції та Амстердамі на відміну від Парижу мають бетонні бокові стіни. Для ознайомлення з паризьким досвідом надаю статтю «В Париже осушили канал Сен-Мартен» та іншу статтю «В Париже продолжаются работы по очистке и реновации канала Сен-Мартен стоимостью 9,5 млн. евро». Також можна ознйомитись з амстердамським досвідом очистки каналів від старих велосипедів.

Цей підхід вважаю набагато перспективнішим у порівнянні з зазначеним вище підходом влади. Я пропоную дещо інше – нижні плити зняти, укріпити ґрунт під ними і вже далі дно забетонувати. Також можна було б з двох кінців каналу побудувати шлюзи і створити закриту систему функціонування каналу, яка б зводила до мінімуму попадання водоростей з Київського водосховища і через бетонне дно не дозволяла їм розвиватися у ньому. Тоді його розчистка стає регулярним та набагато простішим процесом, який складатиметься з відкачування води і вже прибирання в суху всієї території каналу. Тобто, іншим варіантом стисло кажучи виступає реконструкція каналу як гідротехнічної споруди з бетонуванням щонайменше його дна. На мою думку, такий підхід дозволить без проблем вписати новий канал в існуючу екосистему у її широкому острівному розумінні.

Я не фахівець і останнє слово має бути за ними. Але для цього треба відкрити широке громадське обговорення і надати русанівцям можливість висловити свої думки та бачення майбутнього каналу. Першим підходом до його проведення підтримую проведення круглого столу з проблемних питань, який запропонував провести депутат Київради Олесь Маляревич. У ньому, крім спеціалістів, мають взяти участь небайдужі русанівці та члени ОСН «Комітет мікрорайону «Русанівка». Тоді за результатами цього обговорення вдасться сформувати прийнятних для багатьох підхід до майбутньої реконструкції каналу і уникнути конфліктних ситуацій щодо цього.

Олександр Чунаєв,
головний редактор веб-сайту ОСН Комітет мікрорайону «Русанівка» м. Києва