Боротьба за звільнення Русанівської протоки від плавзасобів триває
І. Незаконна стоянка та пришвартування кораблів, причалів та дебаркадерів до Русанівської набережної справедливо викликає обурення наших мешканців. Натомість органами влади вперто не помічаються негативні екологічні та техногенні наслідки такого перебування плавзасобів.
У кораблях відсутні системи водостоку та каналізації. Внаслідок тривалого швартування та систематичних попадань у воду нафтопродуктів і різноманітних відходів з кораблів відбувається інтенсивне цвітіння води та заростання дна річки водоростями, які гниють і простяглися вздовж всієї набережної. Цим самим порушується ст. 99 Водного кодексу України щодо заборони скидання у водні об’єкти відходів та сміття. Під плавзасобами збирається величезна маса мулу, яке забруднює воду.
Фактично через розташування плавзасобів ПП “Фірма “Адмірал” на надзвичайно близькій відстані від єдиного дитячого пляжу на Русанівськй косі русанівці втратили ще одне місце літнього відпочинку.
Початок забудови Русанівської набережної – 1962 рік. Після значного паводку 1970-1971 років вона була додатково укріплена бетонним плитами, які потім ніколи не замінювалися. Плавзасобами здійснюється закріплення свого швартування безпосередньо на її плитах, чим вони і руйнуються. По цій доріжці до дебаркадерів почали масово заїжджати легкові та спеціальні автомобілі, чим створюється додаткові навантаження на фундамент набережної. Пішохідна доріжка вже має численні вибоїни і фактично потребує ремонту (асфальтування).
Встановлення щитів перед двома новими дебаркадерами між нижніми пішохідною доріжкою та прибережними бетонними плитами може призвести до аварійної ситуації, оскільки руйнується кріплення цих плит на їх стиках. У разі значної повені, якщо вода підніметься вище цієї доріжки та вказаних плит, останні можуть бути зруйновані взагалі і вода вступить у прямий контакт з піском як основою фундаменту набережної. Така ситуація створює загрозу як руйнування набережної, так і нашого мікрорайону в цілому з непередбачуваними наслідками.
Верхній бетонний парапет частково зруйнований, оскільки поруч з ним на верхніх схилах був перекладений високовольтний кабель. Це створює загрозу зсуву або деформації верхнього схилу набережної.
При забудові мікрорайону вперше була застосована унікальна технологія намиття його фундаменту, основою якого став пісок. Русанівка розташована на лівобережній заплавній терасі Дніпра і для розташування на його місці житлового масиву довелося намивати на 3-5 метрів до незатоплюваних відміток, а обсяг тодішніх робіт склав 13 млн. кубометрів дніпровського піску. Кар’єрами для гідронамивання стали русло Русанівської затоки і спеціально прокладений проточний обвідний канал довжиною 2,7 км, шириною 40 м і з глибиною в різних місцях від 3 до 5 м. Тому нижня частинаРусанівської набережної (верхній парапет, доріжка та нижні бетонні плити) стала за своїм функціональним призначенням штучною берегозміцювальною спорудою, яка захищає фундамент і відповідно не планувалася для швартування та стоянки плавзасобів.
Перебування кораблів та причалів наносить шкоду як екології мікрорайону, так і його архітектурно-естетичному вигляду. Фактично берег та прибережна захисна смуга Русанівської протоки з колись чудової і красивої території для прогулянок та дозвілля русанівців перетворилася у мертву та досить непроглядну зону для незаконного відстою плавзасобів.
Цим самим порушуються конституційні права наших мешканців на гідне навколишнє природне середовище та середовище свого проживання, а саме статті 3, 13, 21, 22, 50 та 68 Основного Закону України. Власниками плавзасобів та місцевими владними органами порушуються екологічні права громадян та гарантії їх забезпечення (статті 9 та 10 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”). Міською владою в порушення ст. 11 цього закону нічого не робилося щодо поновлення екологічних прав наших мешканців.
ІІ. Громадськість та Комітет мікрорайону “Русанівка” протягом багатьох років виступають за звільнення акваторії Русанівської протоки від плавзасобів.
З 2000 року в акваторії Русанівської протоки з’явилися і на цей час знаходяться плавзасоби приватного підприємства “Фірма “Адмірал” – кораблі “Гранд”, “Ірина”, “Норд”, “Демпург”, буксир та причал. Також стоїть невідомий корабель з причалом на продаж та корабель “Молодь з місією”(ще один дебаркадер “Венеція” цього підприємства).
З метою звільнення Русанівської протоки від цих дебаркадерів, кораблів та причалів активісти Русанівки зверталися до Київської міської державної адміністрації, її структурних підрозділів (Головного управління містобудування та архітектури, Головного управління за благоустроєм та зовнішнім дизайном, головного управління земельних ресурсів, управління охорони навколишнього природного середовища), Державного комунального підприємства “Плесо”, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві та двічі до Дніпровської райдержадміністрації. На жаль, міською та районною владою не було вжито відповідних дій.
Разом з тим у відповідях посадових осіб органів влади мешканцям мікрорайону відмічалися відсутність у ПП “Фірма “Адмірал” дозвільних документів на більшість її плавзасобів. Зазначеним підприємством було незаконно укладено договір з ДКП “Плесо” на користування стоянкою від 22.11.2000 року № 56 з терміном дії до 01.08.2009. Інформацією про наявність або відсутність подальших договірних відносин Комітет не володіє.
При цьому продовжує діяти рішення Київради від 27.03.3003 № 332/497 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” із зміною в частині надання суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі Лобачову Вадиму Петровичу, за умови виконання ним обов’язку землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, у довгострокову оренду на 15 років земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва, експлуатації та обслуговування дебаркадеру-ресторану з благоустроєм прилеглої території на Русанівській набережній, 3-а у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови (п. 7 цього рішення). До речі, ні самого Лобачова В.П., ні благоустрою прилеглої території в інтересах русанівців від нього ми так і не побачили.
На Русанівці були проведені громадські слухання – 22 червня 2003 року на тему “Общественность Русановки за предоставление статуса рекреационной зоны Русановской набережной”, 17 липня 2003 року на тему “Фальсифікація справжньої ситуації на Русанівському масиві з боку власників фірми “Адмірал” та 16 вересня 2005 року на тему “Визволення Русанівської набережної від дебаркадерів і стоянки плавзасобів фірми “Адмірал”.
Згідно з рішенням X сесії Київради IV скликання № 806/3381 від 19.07.2005 “Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста” було утворено Парк відпочинку на Русанівській набережній разом з прибережною зоною площею 28,89 га, який був віднесений до озелененої території загального користування (табл. 2 п. 2.1 Програми пункту 1 рішення) і підлягав комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання (п. 5 рішення). Тому протягом 2005-2009 років перебування плавзасобів у Русанівській протоці було незаконним ще й з цієї підстави.
Пропозиція громадських слухань від 22 червня 2003 р. щодо надання Русанівській набережній статусу рекреаційної зони пізніше увійшла до пункту 4.17 Заходів з реалізації резолюцій громадських слухань щодо збереження історичної забудови, природно-заповідних територій та упорядкування територій зелених насаджень загального користування м. Києва (далі – Заходи), затверджених рішенням XI сесії Київради IV скликання за № 28/3492 від 06.10.2005. Цим пунктом Заходів зазначено, зокрема, надати територіям вздовж Русанівської затоки та Русанівської набережної, заплави річки Дніпро статус зони оздоровчого призначення та відповідно до статей 47, 48 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 88, 89 Водного кодексу України припинити діяльність згубних в екологічному та морально-етичному відношенні комерційних підприємств, залишити ці території, що фактично є зонами відпочинку та оздоровлення мешканців району і міста, в державній власності без права надання їх у власність чи оренду фізичним та юридичним особам. Відповідні доручення органами влади так і не були виконані.
На відкритій Конференції жителів за місцем проживання Комітету мікрорайону “Русанівка” 10 листопада 2007 року за результатами обговорення низки актуальних для наших мешканців питань з цього питання були прийняті такі рішення:
“9. Вимагати від Київської міської державної адміністрації звільнення в установленому порядку акваторії Русанівських затоки та каналу від об’єктів, що розташовані без отримання необхідних дозволів або ліцензій та забруднюють навколишнє природне середовище.
11. Вважати неприпустимим руйнування діючої флори та фауни паркової і рекреаційної зон та водного басейну р. Дніпру (парк “Русанівський”, Русанівський канал та територія Гідропарку) і проведення будь-якого будівництва або реконструкції з метою забезпечення конституційних прав киян на життя в чистому та здоровому навколишньому природному середовищу.”.
У 2008 році на підтримку громадськості Комітет мікрорайону “Русанівка” звернувся до начальника управління охорони навколишнього природного середовища Київської міської державної адміністрації Трокози В.А. щодо вжиття управлінням заходів із звільнення акваторії Русанівської затоки від розташованих там кораблів та причалів і надання Русанівській набережній статусу рекреаційної зони (лист від 31.05.2008 № 31). Також Комітет мікрорайону “Русанівка” двічі звертався до природоохоронної прокуратури м. Києва з проханням перевірити законність знаходження плавзасобів ПП “Фірма “Адмірал” (листи від 25.01.2008 № 3 та від 23.07.2008 № 37), але належної реакції від органів прокуратури на ці листи не отримали. Так, на виконання першого звернення Київським природоохоронним прокурором Гаєвим В.В. було направлено відповідного листа Дніпровському транспортному прокурору Гриню Г.Л. (№ 220 від 05.02.2008), але відповіді від нього до нас не надійшло взагалі., але належної
У жовтні-грудні 2010 року відбулося незаконне пришвартування ще трьох дебаркадерів (танцювального ресторану “Рукола” мережі ресторанів “Козирна карта”, “Гуцульщина” та несамохідного судна “Д-71”). Дивним чином прихід цих дебаркадерів відбувся після … масового звільнення від них правого берегу Дніпра. КП “Плесо” надало дозвіл та підписало відповідні угоди про надання послуг щодо тимчасового швартування зазначених плавзасобів на Русанівській набережній. До речі, зазначена інформація була отримана на електронний запит Сергія Обухова, члена комісії Комітету з питань протидії незаконним забудовам та паркуванню автомашин.
Таким чином, Русанівська набережна перетворилася у своєрідну гавань для незаконної стоянки та пришвартування вже 10 плавзасобів.
У листопаді-грудні минулого року Комітет направив звернення до КП “Плесо” (від 23.11.2010 № 59), Київського природоохоронного прокурора (від 29.11.2010 № 61) та Київського транспортного прокурора (від 20.12.2010 № 65). На цей час відповіді від КП “Плесо” не отримано, а наш лист до Київського природоохоронного прокурора за належності було відправлено до Київського транспортного прокурора. Від останньої прокуратури нами також не отримано відповіді. Для нас незрозуміла поведінка Київської природоохоронної прокуратури, яка чомусь не бачить порушення екологічних прав русанівців і не вживає відповідних заходів.
При підготовці листів до органів прокуратури слід відмітити фахові консультації члена комісії Комітету з питань екології та природоохоронної діяльності, мешканця Русанівки Воронцова О.Л.
Як нам стало відомо, у грудні 2010 року відбулася перевірка з виїздом на місце Київського транспортного прокурора та комісії у складі 6 осіб. Комітет мікрорайону “Русанівка” не був проінформований та залучений до зазначеної перевірки. Її результати нам не відомі.
Власником дебаркадеру “Гуцульщина” незаконно встановлені металеві сходи з 5 секцій, 22 легкі металеві щити і кинуто на верхній схил набережної металевий причал.
Оскільки зазначеними органами прокуратури на наші листи не надано відповідної інформації, Комітет згідно з Конституцією України, Законами України “Про прокуратуру”, “Про транспорт”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про інформацію”, “Про органи самоорганізації населення”, рішення IV сесії Київради V скликання № 367/1028 від 15.03.2007 “Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення “Комітет мікрорайону “Русанівка”, Положення про орган самоорганізації населення “Комітет мікрорайону “Русанівка” м. Києва 3 лютого поточного року звернувся до Прокурора міста Києва з проханням вжити заходи прокурорського реагування щодо:
– звільнення акваторії Русанівської протоки від зазначених плавзасобів;
– демонтажу металевих сходів та щитів;
– вивезення металевого причалу;
– проведення робіт з ремонту набережної та прибережної зони, які зазнали відповідних руйнацій;
– проведення благоустрою набережної.
До листа були додані відповідні фото плавзасобів з прикріпленнями до плит, сходів та щитів.
На прохання телекомпанії СТБ у рамках підготовки ними відповідного сюжету керівники Комітету мікрорайону “Русанівка” (Чунаєв О.Е., Поплавська А.М., Нєстєрков А.Є.) прокоментували ситуацію з незаконною стоянкою плавзасобів на Русанівській набережній. На жаль, телепередача, яка вийшла у ефір 2 лютого 2011 року у блоці новин о 22 год., була значно скорочена, але питання не в цьому. У сюжеті чомусь наголос робився на дебаркадери, які начебто приплили з правого берегу. При цьому журналістами це робилося голослівно, без надання доказів і навіть назв. Я намагався через Інтернет з’ясувати, чи мав місце цей факт, але виявив інше – жодного дебаркадеру з такими назвами серед дебаркадерів, що раніше розміщалися навпроти Русанівки на правому березі Дніпра, не знайшов. Найбільш інтригуючим моментом сюжету стала інформація секретаря депутатської фракції Київради “Республіка Київ”, у який він показував численні договори КП “Плесо” на стоянку плавзасобів. Це фактично засвідчує масштабну корупційну схему з їх швартуванням на Русанівській набережній, яка виплила лише зараз і, мабуть, розголошується в певних цілях. І ось тут має активно запрацювати наша міська Прокуратура, якщо вона стоїть на захисті прав та свобод киян.
Для ілюстрації ситуації з корабельною окупацією додаються деякі фото плавзасобів, сходів та щитів.
Телерепортаж на СТБ ще раз показав, що нас очікує нелегка боротьба за звільнення Русанівської набережної від плавзасобів. Ми не зупинимося у цій боротьбі. Наша мета – побачити вже чисту набережну, яка б змогла б врешті-решт стати повноцінною територією дозвілля та відпочинку русанівців і гостей столиці. І в цьому ми маємо рішучу підтримку наших мешканців, а воля русанівської громади – для нас закон!
Олександр Чунаєв, заступник голови
Комітету мікрорайону “Русанівка”. Лютий 2011 року.
