Про доповнення переліку актів законодавства, які були порушені міськими депутатами і очільником Київської міської ради при прийняття ними відповідних рішень та документів у 2023 році

 

23.01.2024

Мною особисто раніше протягом 29 листопада 2023 року – 02 січня 2024 року був проведений аналіз законодавства про органи самоорганізації населення при прийнятті у минулому році міськими депутатами рішень та заступником міського голови – секретарем Київської міської ради відповідних розпоряджень. Вони були викладені у 3-х статтях у рубриці «Самоорганізація населення» вебсайту ОСН «КМ «Русанівка»: від 29.11.2023 «Чому рішення Київради від 23 березня 2023 року не поширюється на діючи ОСН при проведенні ними конференцій жителів за місцем свого проживання», від 31.12.2023 «Про порушення чинного законодавства про самоорганізацію населення міськими депутатами та очільником Київської міської ради у 2023 році» та від 02.01.2024 «Про незаконні розділи у структурі підрубрики «Самоорганізація населення» рубрики «Громадська участь» офіційного вебсайту Київської міської ради».

І. Про доповнення до правового аналізу дій міської представницької влади у 2023 році щодо самоорганізації населення

Продовження уважного вивчення зазначеного законодавства виявило ще нові його правопорушення, які були допущені ними під час прийняття відповідних рішень та документів і потребують висвітлення у цій статті.

Мова йде про Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» у чинній редакції, яка містить важливу для всіх органів самоорганізації населення у нашій ситуації статтю 14 «Секретаріат Київської міської ради. Заступник міського голови – секретар Київської міської ради».

Надаю частину першу цієї статті закону України:

«1. Київська міська рада утворює секретаріат ради. Секретаріат здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню Київською міською радою взаємодії з міською державною адміністрацією та районними радами в місті Києві.». Як ми бачимо у ній відсутнє як забезпечення органів самоорганізації населення, так і сприяння їх діяльності.

Це ще не все. Згідно з частиною 3 цієї статті закону України заступник міського голови – секретар Київської міської ради «… здійснює функції та повноваження, передбачені статтями 50 та 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Коли подивився останню статтю цього закону України, то здивувався, бо вона немає жодного відношення до очільника Київради і, увага, стосується обласних, районних в області та районних у місті рад. Щось тут наші законодавці переплутали і тому посилання на цю статтю зазначеного закону України неправомірне. А ось з посиланням на статтю 50 «Секретар сільської, селищної, міської ради» цього закону України ситуація дещо інша і вона стосується безпосередньо нашого керманича Київради. Згідно частиною 3 пункту 10 цього закону України секретар міської ради вирішує за дорученням міського голови або відповідної ради інші питання, пов’язані з діяльністю ради та її органів. Такого доручення міського голови або рішення Київради щодо вирішування питань ОСН просто не існує.

Відповідно до переліку актів законодавства, які були порушені міською представницькою владою, увійшли ще два Закони України «Про столицю України – місто-герой Київ» і «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином її діями вже порушені в цілому три базові для ОСН закони України і вони призвели до виходу з їх правових норм.

Відповідно до вимог Статуту територіальної громади міста Києва спори щодо поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування у місті Києві, вирішуються в судовому порядку (ст. 27 частина 5). І начебто все правильно, якби не специфіка нашої ситуації.

Правова ситуація для ОСН ще гірша. А тепер у чому вона полягає для органів самоорганізації населення, бачимо у ст. 8 «Основні форми здійснення місцевого самоврядування» частині 3 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», яку я наведу повністю:

«3. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду».

Тобто у разі подання органами самоорганізації населення позову до суду щодо скасування прийнятих міською представницькою владою рішень та документів вони … втрачають їх відповідне фінансування секретаріатом Київради на невизначений час. щонайменше на час судового розгляду. А якщо навіть і виграють цей позов у суді, буде потрібен знову таки невизначений час для прийняття нею нових рішень і документів та увесь цей час ОСН залишатимуться без відповідної фінансової підтримки і оплати праці їх керівництва. Тобто подавати таки позов значить самим собі завдавати шкоду. Маємо феноменальну ситуацію – нею створено правовий кут і влада фактично має індульгенцію на свідоме і безкарне порушення законодавства про ОСН.

Правова бомба у нашому базовому законі України можна сказати спрацювала у 2023 році. Оскільки рішення Київради є складовою частиною законодавства про ОСН в цілому, їх виконання органами самоорганізації населення є обов’язковим і це дозволяє владі у своїх діях неправомірно спиратися на ст. 4 Закону України «Про органи самоорганізації населення». У цій ситуації судовий механізм ОСН не спрацьовує на захист їх прав і вони фактично виявилися насправді безправними.

А тепер до цього правового кута додається ще проблема невнесення протягом 21 року змін до інших законодавчих актів на виконання нашого базового закону України. Так у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» відображені лише 2 норми базового закону України – прийняття виключно на пленарних засіданнях міської ради рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення; про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом; (ст. 26 частина 1 пункти 20 та 47). А чому до цієї статті цього закону України не увійшла норма про надання дозволу на створення ОСН на виконання відповідної норми нашого базового закону України ? Чому передбачені нашим базовим законом України питання фінансового контролю та контролю за виконанням органами самоорганізації населення своїх Положень не увійшло до нього до цього часу ? Ці ж запитання стосуються і Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ». Те ж саме стосується відсутності відповідних норм у Статуті територіальної громади міста Києва. Але ці запитання залишаються без відповіді, хоча є одна неформальна відповідь – так потрібно народним депутатам України та київським депутатам від конкретних партій для своїх політичних цілей.

ІІ. Висновки за результатами правового аналізу в цілому

Підсумовуючи минулорічні дії міської представницької влади у сфері самоорганізації населення, можна зазначити порушення:

– щонайменше 16-ти норм Закону України «Про органи самоорганізації населення» (норма ст. 8, норма ст. 9, норма ст. 10, норма ст. 12, 2 норми ст. 13, норма ст. 16, норма ст. 18, норма ст. 22, 3 норми ст. 25, норма ст. 26, 2 норми ст. 27);
– 2-х норм Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (частини 1 та 3 ст. 14);
– 2-х норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 26 частина 1 та ст. 50);
– 4-х норм Статуту територіальної громади міста Києва (ст. 14 частини 6, статей 20, 21 та 37);
– 4 норм затвердженого рішенням Київради від 19 червня 2014 року N 9/9 (із змінами) «Положення про постійні комісії Київської міської ради» (ст. 3, ст. 4 частин 1 пунктів 5 та 6, ст. 5 частини 10 щодо назви постійної комісії Київради та її функціональної спрямованості);
– Положення про 193 ОСН незалежно від того. чи вони є юридичними особами чи були утворені шляхом повідомлення як окремих нормативно-правових актів/документів у цій сфері.

Таким чином міською представницькою владою зроблені 28 порушень 5 актів національного та міського законодавства і 193 таких НПА/документів. Ось такі ми маємо вражаючи правопорушення у сфері самоорганізації населення столиці України.

За результатами проведеної правової роботи доводиться робити такий сумний для ОСН висновок – діяльність і міської влади, і ОСН здійснюється відтепер поза правовим полем нашого законодавства.

Що можна зробити органам самоорганізації населення у такій ситуації для захисту свої прав ? На мою думку це можуть бути їх колективні звернення до вищих органів влади та їх керівників і все залежить від ініціативності самих ОСН. Чи виявляться серед них такі ініціатори, побачимо.

Олександр Чунаєв,
експерт Громадської ради при Дніпровській райдержадміністрації м. Києва з питань самоорганізації населення та міського самоврядування